У дослідженні доведено відповідність між схильністю до ризиком та рівнем екзистенціальної наповненості життя у досліджуваних, які переживають кризу дорослості. У статті показано, що висока схильність до ризику на кризових етапах дорослості передбачає переважно низький рівень екзистенціальної наповненості життя. Показано, що рівень свободи у більшій мірі характеризує досліджуваних профілю «Екзистеціальний ризик», які переживають кризу 30-річчя.

ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ОСОБИСТОСТІ РИЗИКУ НА КРИЗОВИХ ЕТАПАХ ДОРОСЛОСТІ

У дослідженні доведено відповідність між схильністю до ризиком та рівнем екзистенціальної наповненості життя у досліджуваних, які переживають кризу дорослості. У статті показано, що висока схильність до ризику на кризових етапах дорослості передбачає переважно низький рівень екзистенціальної наповненості життя. Показано, що рівень свободи у більшій мірі характеризує досліджуваних профілю «Екзистеціальний ризик», які переживають кризу 30-річчя.

Ключові слова: криза дорослості, особистість ризику, схильність до ризику, екзистенціальна наповненість життя.

 

Актуальність дослідження. Стрімкі зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві протягом останніх десятиліть, сьогодні випробовують на міцність багатовікові завоювання культури і традиційні засади суспільства. Одним з найістотніших наслідків таких змін є зміна основ людського світосприйняття – систем смислових і життєвих орієнтирів. Наслідки екзистенційної кризи посилюються економічною кризою, кризою релігій і інших громадських інститутів (таких як сім'я, право, національна ідея, культура). Франкловська проблема «екзистенціального вакууму» і потреба у виробленні ефективних способів подолання стресу в сучасній культурі на тлі все більшої віртуалізації багатьох форм громадських стосунків гостро ставить проблему пошуку людиною ідентичності і повернення до вічних, незмінних цінностей. Особливого значення ця проблема набуває на етапах криз дорослості – у 30-річному віці та у кризі середнього віку (40-50 років).

Кризи дорослості посідають особливе місце у структурі життєвого шляху людини, виступаючи етапом переосмислення та переоцінки життя (Р. Гаулд, Д. Левінсон, Г. Крайг, Г. Шихі, Т.Ф. Кулікова), змін у структурі самосвідомості особистості (B. C. Братусь, В. І. Слободчиков), темпоральності (Г. С. Абрамова, Л. М. Белугіна, Б. C. Братусь, Б. Лівехуд, П. К. Олеш, О. В. Хухлаєва, Г. Шихі), у сімейній, соціальній та професійній сферах (Г. С. Абрамова, Г. Г. Горєлова, Г. Крайг, Т. Ф. Кулікова, Б. Ливехуд, Г. Шихі).

Схильність та готовність до ризику, основні цінності, мотиви, які лежать в основі прийняття ризикових рішень та реалізації ризикової поведінки особистості утворюють певну «ризикову сферу особистості», тому для концептуалізації такої особистісної сфери, повâï��ï��язаною з ризиком, та визначенні її змістової наповненості та структури ми пропонуємо поняття «особистість ризику».

Дослідження екзистенціальних особливостей особистості ризику постає перспективним напрямом експериментальних розвідок.

Мета дослідження – вивчити екзистенціальні особливості особистості ризику у період криз дорослості.

Короткий огляд публікацій за темою. У психологічній науці ризик розглядається як можлива небезпека несприятливого завершення ситуації (О. М. Яницький, Н. О. Альшина), як активність людини у ситуації невизначеності (В. Ф. Капустін, К. К. Платонов, О. Ренн), як прогностична оцінна категорія у ситуації невизначеності (Т. В. Корнілова, Г. М. Солнцева, А. Тверскі), як вибір з багатьох альтернатив (В. С. Ібрагімова, В. В. Ойгензіхт), як дії навмання (Є. П. Ільїн).

Дослідження криз дорослості представлені у роботах Л. М. Белугіної, Л. О. Гресь, О. О. Іпполітової, Т. Ф. Кулікової, С. В. Полтавського, Н. С. Труженікової, Д. Левінсона, Д. Шарпа, Г. Шихі, психоаналітичні концепції кризи середини життя представлені у дослідженнях Т. Стайн, З. Фрейда, Дж. Холліс, К.-Г. Юнга.

Проблематика смислу життя та екзистенційного простору особистості представлена у працях Г. Олпорта, М. Мюррея, Д. Келлі, А. Маслоу, К. Роджерса, Р. Еммонса, Л. Бінсвангера, В. Франкла, І. Ялома, Р. Мея, С. Грофа. На пострадянському просторі особливо помітними стали роботи І. Д. Беха, М. Й. Боришевського, Б. С. Братуся, Л. П. Буєвої, Ф. Е. Василюка, О. І. Зеличенка, В. П. Зінченка, М. С. Каган, Р. Л. Лівшиця, М. С. Савчина, В. І. Стрелкова, В. Д. Шадрікова та ін.

Методи дослідження. Методичний комплекс дослідження склали наступні методики:

1. Методика «Самооцінка схильності до екстремально-ризикованої поведінки» (М. Цукерман), яка діагностує такі особистісні диспозиції: прагнення до гострих почуттів, непереносимість одноманітності, пошук нових вражень, не адаптивне прагнення до труднощів [1].
2. Шкала екзистенції А. Ленгле та К. Орглера. Методика є одним з психометричних інструментів, розроблених в рамках екзистенційно-аналітичної теорії А. Ленгле, і вимірює екзистенціальну сповненість особистості, яке є поняттям, що з'явилося в психології В. Франкла для опису якості життя людини на противагу більш звичного (зокрема, прийнятому в психоаналізі) поняттю щастя. В історії філософської думки гедоністське розуміння щастя як гарного самопочуття, свободи від страждання і болі в поєднанні з повнотою бажань, «апетитом до життя» сходить до Епікура. Поняття сповненості – це евдемонічне щастя – «щастя через гідність» (Арістотель), невіддільне від персональних переконань і установок особистості.

Міра екзистенціальної сповненості показує , чи багато осмисленого в житті людини, як часто вона живе з внутрішньою згодою, чи відповідають її сутності її рішення і вчинки, чи може вона вносити хороше, як вона його розуміє, в житті. Мова йде не про те, як насправді живе людина, а про те, як вона вважає, що живе. Методика є опитувальником, представленим 46 пунктами. Підсумковий показник загальною сповненості – це сума проміжних показників по чотирьом субшкалам: Самодистанціювання, Самотрансценденція, Свобода і Відповідальність [2].

Для визначення типологічних профілів у особистостей, які переживають кризу 30-річчя нами було проведено процедуру кластерного аналізу методом К-середніх для показників особистості ризику. Результати аналізу наведено на рис. 1.

<

Рис. 1 Типологічні профілі особистості ризику у кризі 30 років

Кластер 1 – середні показники прагнення гострих відчуттів та непереносимості одноманіття – високі показника пошуку нових вражень та неадаптивного прагнення до труднощів – «Екзистенціальний ризик»;

Кластер 2 – низькі показники прагнення гострих відчуттів, непереносимості одноманіття, пошуку нових вражень, неадаптивного прагнення до труднощів – «Низька схильність до ризику»;

Кластер 3 – високі показники прагнення гострих відчуттів, непереносимості одноманіття, пошуку нових вражень, неадаптивного прагнення до труднощів – «Висока схильність до ризику».

Аналізуючи характеристики утворених кластерів слід відзначити, що найбільш поширений з них «Екзистенціальний ризик» (48% вибірки досліджуваних), обумовлений високими показниками пошуку нових вражень та неадаптивного прагнення до труднощів. Схильність до ризику людини, що відноситься до даного профілю, розкривається у вчинках, які повністю детермінуються прагненням до неадекватно високих стандартів до себе, свого життя та розвâï��ï��язання своїх труднощів та близьких людей, а також прагнення зробити своє життя яскравішим завдяки новим враженням.

23,1% вибірки досліджуваних відносяться до типу «Низька схильність до ризику». Така назва профілю обумовлена низькими та середніми показниками схильності до екстремально-ризикової поведінки та характеризує обережну поведінку, відсутність схильності до ризику, раціональність та обачливість особистості.

28,9% вибірки досліджуваних відносяться до типу «Висока схильність до ризику». Така назва профілю обумовлена високими показниками схильності до екстремально-ризикової поведінки. Такі досліджувані схильні до ризику заради нових вражень та гострих почуттів, вони не терплять одноманітність і буденність у своєму житті, в них спостерігається надмірне прагнення до труднощів, зайвих та непотрібних, які загалом можуть ускладнювати життя, однак у той же час надають йому сенс.

Таблиця 1
Середні значення показників основних параметрів особистості ризику на етапі кризи 30-річчя

Показники	Групи досліджуваних			Н
	«Екзистенціальний ризик»	«Низька схильність до ризику»	«Висока схильність до ризику»
Самодистанціювання	28,89Âï��12,10	35,42Âï��1,37	29,34Âï��1,79	41,98
Самотрансценденція	56,62Âï��21,30	67,64Âï��20,39	58,00Âï��20,93	55,49
Свобода	49,17Âï��12,92	36,00Âï��18,08	34,28Âï��12,25	74,90
Відповідальність	51,22Âï��22,96	65,60Âï��28,59	53,77Âï��21,43	65,05

Встановлено, що в осіб з низькою схильністю до ризику у кризі 30-річного віку здатність сприйняття та ясність відносно ситуації збільшується (у порівнянні з більш схильними до ризику досліджуваними). Їх увага постійно переноситься зовні, дистанція по відношенню до себе самого при цьому збільшується.

Самотрансценденція є дуже важливим параметром переживання криз дорослості, оскільки вона відповідає за вільну емоційність, яка проявляється у здатності відчувати близькість до чого-небудь або кого-небудь і співчувати, жити заради чогось/когось (орієнтуватися в діях на сенс, а не тільки на мету), відчувати цінності, переживати захопленість цінністю, емоційно відгукуватися, сприймати глибокі внутрішні відносини, екзистенціальну значимість того, що відбувається. Саме ці психологічні ресурси допомагають особистості подолати кризу 30-річчя та кризу середнього віку. Встановлено, що досліджуваним з профілями «Екзистенціальний ризик» та «Висока схильність до ризику» властиві низькі показники самотрансценденції, що свідчить про їх більшу емоційну ригідність у відносинах зі світом і людьми. Життя їх позбавлене справжніх почуттів, які вони прагнуть знайти у ризиковій поведінці. Недолік емоційності робить людину безпорадною, невпевненою у сприйнятті почуттів і цінностей: людина сама не знає, що їй подобається і чого она хоче.

Високі показники екзистенційності «Свобода» охоплюють здатність знаходити реальні можливості дії, створювати з них ієрархію відповідно до їх цінностей, таким чином приходити до персонально обÒï��рунтованим рішенням і властиві у більшій мірі досліджуваним профілю «Екзистенціальний ризик». Такі особи у більшій мірі здатні вирішуватися, з одного боку, залежить від особливостей особистості (таких як сила, концентрація, мужність, здатність відсторонитись і боротись за свої цінності), з іншого боку – від наявних можливостей ситуації, які важливо розглядати, щоб бути в змозі щось вибрати. Співвіднесення з цими внутрішніми і зовнішніми умовами веде до ясності у прийнятті рішення. Важливо, щоб на тлі реально можливого людина побачила саме для неї важливе, те, на підставі чого можна судити, вільно вибирати і вирішувати. Якщо у когось це знову і знову виходить без великих проблем, то виникає відчуття, що ти вільний.

Низький показник свободи, властивий досліджуваним як з низькою, так і з високою схильністю до ризику, означає нездатність приймати рішення, нерішучість і невпевненість у власних рішеннях. Перешкоди для здійснення свободи як людської здатності можуть мати різні причини, однак, на нашу думку, корені їх у самій кризі.

Відповідальність характеризує здатність доводити до кінця рішення, прийняті на підставі особистих цінностей. Досліджувані з профілем «Екзистенціальний ризик» у більшій мірі здатні до усвідомлення обов'язковості цього для себе або зобов'язань перед кимось. Витримувати процес втілення в життя власних задумів дозволяє почуття впевненості, що все робиться правильно. Або ж, якщо немає власної впевненості (як це буває на кризових етапах онтогенезу), компенсаторну функцію може взяти на себе почуття обов'язку. Екзистенціальний ризик передбачає здатність до проживання відповідальності як основи для формування стабільної самоцінності, здатності витримати виклики життя.

Для визначення типологічних профілів у особистостей, які переживають кризу 45-років нами було проведено процедуру кластерного аналізу методом К-середніх для показників особистості ризику Результати аналізу наведено на рис. 2.

Кластер 1 – середні показники прагнення гострих відчуттів – низькі показники непереносимості одноманіття – середні показники пошуку нових вражень та неадаптивного прагнення до труднощів – «Помірна схильність до ризику»;

Кластер 2 – високі показники прагнення гострих відчуттів – низькі показники непереносимості одноманіття – високі показники пошуку нових вражень – середні показники неадаптивного прагнення до труднощів – «Схильність до екстремального ризику»;

Кластер 3 – високі показники прагнення гострих відчуттів – середні показники непереносимості одноманіття – високі показники пошуку нових вражень – середні показники неадаптивного прагнення до труднощів – «Висока схильність до ризику».

Рис. 2 Типологічні профілі особистості ризику у кризі 45 років

Аналізуючи характеристики утворених кластерів слід відзначити, що особи з «Помірною схильністю до ризику» становлять 30,7% вибірки досліджуваних. Цей профіль обумовлений середніми показниками схильності до екстремально-ризикової поведінки. Поведінка осіб даного профілю є достатньо виваженою та раціональною. Такі люди обирають ризик лише в екстремальних ситуаціях, є в міру обережними та обачливими.

18,6% вибірки досліджуваних відносяться до типу «Схильність до екстремального ризику». Така назва профілю обумовлена перевагою нових вражень та гострих відчуттів у ньому. З одного боку такі люди виявляють толерантність до буденності та одноманітності, оминають непотрібні труднощі, з іншого – вони постійно прагнуть до екстремальних почуттів та вражень.

50,7% вибірки досліджуваних відносяться до типу «Висока схильність до ризику». Така назва профілю обумовлена високими показниками схильності до екстремально-ризикової поведінки за усіма параметрами. Перевага досліджуваних саме за цим профілем свідчить про те, що схильність до ризику є характеристикою особистості, яка переживає кризу середнього віку.

У таблиці 2 подано результати порівняння усіх показників схильності до ризику, готовності до ризику та раціональності в осіб, які переживають кризу середнього віку.

Таблиця 2
Середні значення показників основних параметрів особистості ризику на етапі кризи середнього віку

Показники	Групи досліджуваних			Н
	«Помірна схильність до ризику»	«Висока схильність до ризику»	«Схильність до екстремального ризику»
Самодистанціювання	31,29Âï��6,81	27,60Âï��5,25	24,51Âï��8,57	33,22
Самотрансценденція	76,04Âï��21,62	56,52Âï��23,04	60,35Âï��22,44	65,24
Свобода	47,24Âï��21,50	37,36Âï��17,80	34,08Âï��16,80	54,33
Відповідальність	57,29Âï��21,16	39,36Âï��17,58	44,95Âï��18,51	71,23

У осіб зі схильністю до екстремального ризику встановлено низький рівень здатності самодистанціювання, що означає зв'язок між схильністю до екстремальних видів активності у кризі середнього віку з відсутністю дистанції по відношенню до самого себе. Це може бути обумовлено незрілістю, але, як правило, причиною цього є якісь форми внутрішнього конфлікту або посттравматичного стану, внутрішньої фіксації на чомусь при незадоволеності потреб. При низькому показнику самодистанціювання людина переважно займається самим собою, наприклад, нав'язливими бажаннями чи думками, автоматичним мисленням, фіксованими почуттями, докорами в свою адресу тощо, але такі ж показники з'являються і при надмірних ситуативних навантаженнях, коли у людини з'являються упередження і звуженість сприйняття, як це відбувається у кризі середнього віку.

Досліджувані з помірною схильністю до ризику характеризуються вищими показниками самотрансценденції, що свідчить про те, що в них збагачується емоційний внутрішній світ і внутрішня здатність відчувати ціннісні основи і на них орієнтуватися («залученість буття») у порівнянні з особами, які у більшій мірі схильні до ризику.

Висока схильність до ризику та схильність до екстремального ризику властива досліджуваним з низькими показниками свободи за шкалою екзистенції, що свідчить про зв'язок надмірної схильності до ризику з нездатністю приймати рішення, нерішучістю і невпевненістю у власних рішеннях.

Низький рівень відповідальності у осіб з високою схильністю та схильністю до екстремального ризику означає, що людина не відчуває персональної включеності в життя. Життя йде сама собою, вона в малому ступені піддається плануванню і не пронизана власною волею. Людина у кризі середнього віку зі схильністю до ризику застигає в позиції очікування і більшою мірою є глядачем.

Висновки. Висока схильність до ризику на кризових етапах дорослості передбачає переважно низький рівень екзистенціальної наповненості життя. Виключенням є показник свободи, який у більшій мірі характеризує досліджуваних профілю «Екзистеціальний ризик», які переживають кризу 30-річчя.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ильин Е. П. Психология риска / Е. П. Ильин. – СПб.: Питер, 2012. – 288 с.
2. Ленгле А. Шкала екзистенції (Existenzskala)/А. Ленгле, К. Орглер, С. В. Кривцова // Экзистенциальный анализ. – 2009. – âï��ï�� 1. – С. 141-170.

REFERENCES TRANSLATED AND TRANSLITERATED

1. Il'in Ye. P. Psikhologiya riska / Ye. P. Il'in. – SPb.: Piter, 2012. – 288 s. [in Russian].
2. Lengle A. Shkala yekzistentsÃï��Ãï�� (Existenzskala)/A. Lengle, K. Orgler, S. V. Krivtsova//Ekzistentsial'nyy analiz. – 2009. – âï��ï�� 1. – S. 141-170. [in Russian].

Вдовіченко Оксана Володимирівна; к. психол. н, доц.
Державний заклад: «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», м. Одеса, Україна

---

Вдовіченко Оксана Володимирівна экзистенциальные особенности риска, кризисные этапы взросления, existential features of risk, crisis stages of maturation